[ліс зашитий здалеку та зблизька помітні стежки входу]
всередині стежки інші вони здатні пам‘ятати але позбавлені вибору пам‘ятного точно як людина зі спогадами дитинства
ліс притих за годину перед смерканням божевільний голод був тут! поки не прорвався назовні дикі території за ґратами стволів
на листковому насипі безшерстні рештки звірини ..цікавість давно минула
руни живого й руни бездиханного не відрізнити – їх можна лише забути
повернення назад далеке та навряд можливе до настання темряви немає куди спішити, тільки заповільнюватись. не метушись.
скрип дерев в склепінні і непомітна посуха ставка відкривають радикальність зі зворотньої сторони