це ти
це я
це ми
...
перед входом
в будинок мерехтлива
стрічка уподібнення
у звалищах тисняв
навперебій
зібрані щоденники
відступів та
в одному з твоїх років
захований вибух
...
з повільністю дерева
злам рукостискання
найтоншої мови
перед новим з’єднанням
спроможним пояснити себе
...
пережито
переконання
в дещицях
підлоги
обличчя
до якого не
повернутись
я чую голос
з вулиці
що безслідно
зникає
...
прокинувся вранці
люди ходять прибирають
нічого не змінюється
...
створення
імені
як розвиднення
вікон
кімнати
в яку
ніколи не потрапляю
світло